Натрапив на цікавий тест, що буцімто дозволяє виявити сексуальну орієнтацію людини. Тест передбачає два кроки.
1. Насамперед, потрібно покласти на папір праву долоню, обвести її по контуру олівцем чи ручкою й виміряти довжину вказівного (2D) й безіменного (4D) пальців:
2. Потім потрібно розділити довжину вказівного пальця на довжину безіменного пальця (2D/4D), а отриманий результат порівняти з наведеною нижче таблицею:
Цікаво... У мене особисто - норма.
P.S. До речі, такі самі результати виходять і на лівій руці: пальці ж однакової довжини - просто ліву долоню обводити по контуру мені зручніше (бо робиш це правою рукою), ніж навпаки!.. Чому ж автори теста наполягають на вимірі правої долоні (пальці якої обводити зручно лише хіба що шульзі)?.. Та хтозна!
А вже у будні наполовину зруйнувався пам'ятник засновникам Києва - братам Кию, Щеку, Хориву та сестрі їхній Либеді.
Дві загадкові події поспіль - і обидві пов'язані з Дніпром?! Дивно, дивно...
До ресі, синоптики пророчать на весну паводок, якого у нас не бувало вже 100 років! Після того, що Президентом обрали Януковича?.. Щоб усе це змило вниз за течією, немьв лайно?..
В Україні щойно відбулися вибори Президента… власне кажучи, без вибору: адже для більшості тих, хто 7.02.2010 йшов голосувати, не було особливим секретом, що ні Юлія Тимошенко, ані Віктор Янукович не є носіями українських цінностей. На сьогодні Центральна виборча комісія завершила попередню (в електронному вигляді) обробку бюлетенів. Згідно з наявними відомостями, майже з 3,5-відсотковим відривом від конкурентки переміг Янукович.
Проте особисто мене цікавить зовсім інший показник — частка тих, хто прийшов на виборчі дільниці, але не підтримав жодного з кандидатів. І недарма: у другому турі голосування ця частка була аномально високою, як для сучасної України — 4,36% виборців, або 1’113’051 особа… Понад мільйон незгодних обирати одного з двох фіналістів?! Це таки щось новеньке, бо на президентських виборах 2004 року цей показник становив 682’239осіб. І навіть на далеких виборах 1999 року не дотягнув до мільйона: тоді це була 970’181 особа…
З чим не погоджуються «протестанти», надто очевидно: з «вибором без вибору», про що йшлося спочатку. Отже, ці громадяни:
1. достатньо свідомі, аби прийти на виборчі дільниці (а не відсидітися вдома, тим самим знімаючи з себе будь-яку громадянську відповідальність);
2. є носіями україноцентричної ідеології (тому і не підтримали ні Тимошенко, ані Януковича);
3. мають внутрішню силу, аби обстоювати свої ідеали, уникаючи компромісів.
Вважаю, що саме цей аномально високий 1,1 млн виборців (а не Віктор Янукович в якості нового Президента) і є найголовнішим і найціннішим підсумком перегонів, що минули. Вважаю також, що саме ця аномалія безпосередньо вплинула на активізацію дискусій про необхідність розбудови в Україні громадянського суспільства: ніколи на цю тему не точилося стільки розмов, як протягом останніх 3-х тижнів!..
Оскільки диму без вогню не буває, можна припустити, що різке збільшення (буквальне подвоєння протягом всього лише 3-х тижнів!) «активно-протестного» електорату є віддзеркаленням певних процесів внутрішньої трансформації нашого суспільства у бік справжньої, а не показушної європеїзації… хоч як дивно це звучить відносно України, якій безпосередньо загрожує чи то дефолт, чи економічний колапс. Звідки такий оптимізм, на чому він ґрунтується?! А може, все це безвідповідальні фантазії, такі собі «вибрики інтелекту»?.. Давайте розберемося.
Для початку наведу цікаву схему, запозичену мною у сучасного російського політолога Сергія Кургіняна. В лекції «Тупик прагматизму», прочитаній на одному з засідань клубу «Змістовна єдність» у травні 2007 року, цей автор розглянув, зокрема, загальну філософію переходу від старої якості того чи іншого суб’єкта до нової якості у разі наявності певних сил спротиву такому переходу. Ось ця загальна схема (я лише зробив її більш «читабельною», ніж в оригіналі):
Суб’єкт, що оновлюється таким чином, послідовно проходить 4 наступні стадії:
1. неусвідомлене бажання змін;
2. висування певних умов, переважно нездійсненних;
3. «показушне» прагнення нової якості;
4. внутрішня готовність для справжніх — «непоказушних» змін.
Головна пастка на шляху прогресу полягає в тому, що на перших трьох стадіях зовнішні трансформації суб’єкта хоча й мають місце, проте все ще не є незворотними. Адже на першій стадії незрозуміло, яким шляхом рухатись до нової якості… і куди загалом рухатися?! На другій стадії достатньо не виконувати умови, що їх висуває суб’єкт — і рух загальмується або припиниться. На третій стадії суб’єкт все ще надто підвладний зовнішнім впливам (у т.ч. силовим — наприклад, через залякування, обструкцію, бойкотування тощо). І тільки на четвертій стадії суб’єкт внутрішньо визріває настільки, щоб рухатись до нової якості не зважаючи на будь-який зовнішній тиск…
Тепер від абстрактних мудрувань перейдемо до цілком конкретного українського суспільства. Очевидно, що його «стара» якість — це радянський (пострадянський) стан, а нова якість — цивілізоване суспільство європейського штибу: адже про нашу «європейськість» нині не говорить хіба що лінивий… Через які стадії здійснюється цей перехід?
Крок 1. Неусвідомлений протест проти збанкрутілої радянської державності з її командно-адміністративною економікою, тотальним дефіцитом і тотальною брехнею тощо.
Чи не найкраще ідею такого протесту висловив Віктор Цой: «Перемен, мы ждем перемен!..» — але ж абсолютно незрозуміло, яких саме змін вимагають людські серця. Отже, енергії першого кроку вистачає лише для того, щоб остаточно зруйнувати прогнилу державу. Оскільки жити серед руїн неможливо, а елементарного розуміння, що ж будувати далі — не вистачає, швиденько знаходяться «керманичі», які сяк-так реставрують покручену радянську систему під новою «вивіскою»…
Крок 2. Висування умов «європеїзації» України.
Під такими гаслами і саме на такій хвилі здійснювалась Помаранчева революція восени 2004 року. Якщо скористатись наведеною схемою, стають зрозумілими причини її провалу: народ дав «революційним» вождям своєрідний наказ — але насправді вожді спокійнісінько почувалися і в наявних умовах, тому їм достатньо було «годувати» людей солоденькими обіцянками, на практиці не роблячи нічого для реалізації будь-яких наказів (більш того, майстерно використовуючи красиві гасла для власного збагачення). Особливо впертим і довірливим пропоную назвати виконані пункти програми Віктора Ющенка «Десять кроків назустріч людям». А як же гарно обіцяв!..
Крок 3. Компроміс з явним злом.
Цього стану досягла переважна більшість нинішнього електорату: люди або упритул не помічають антиукраїнської сутності обох фіналістів щойно завершених президентських перегонів, або ж дають внутрішню згоду на вибір «меншої бідосі з двох наявних бід». Чому так стається? Кому потрібно вдавати, що ми не хочемо старого, водночас активно розвертаючись назад?! Для кого цей «спектакль»?.. На превеликий жаль, люди на цій стадії все ще не бачать очима і не відчувають серцем зрозумілої перспективи попереду. Бо їх раніше обдурили негідні вожді, а розчарування після омани — страшна річ… Звідси й компроміс зі злом: краще сяк-так, ніж бозна як…
Повторюю, на кожній з цих стадій людьми можна керувати в той чи інший спосіб: спочатку просто помикаючи, потім піддурюючи… ну, і насамкінець люди розчарувалися і тепер не наважуються на боротьбу, лякаючись тіней минулого! Все це спричинило наявний занепад України. І все це не дозволяє ні на що сподіватися, якби не…
Крок 4. Справжнє прагнення нового!
Піднімаючись на цю стадію, людина неодмінно потрапляє під шквал критики тих, хто до цієї стадії ще не дозрів: адже компроміс зі злом — хибна річ, вдаватися до якої ніяково, соромно… і щоб своє зніяковіння, свій сором не надто кидався у вічі, більшість (яка або не помічає антиукраїнськості фіналістів виборчих перегонів, або йде на компроміс з переможцями-антиукраїнцями) починає активно атакувати меншість, присоромлювати її. Мовляв, ви зіграли на руку моєму опонентові — ви схибили, негідники!..
Отже, щоб піднятися на цю стадію, потрібні мужність та внутрішня сила не тільки для того, аби відкрито заявити про неприйняття антиукраїнського «зла», але і щоб витримати критику тих, хто вдався до компромісу (а по суті своїй є однодумцем, тільки внутрішньо ослабленим, розчарованим).
Мужності та внутрішньої сили додає тверде бачення перспективи: побудова не на словах, а на ділі громадянського суспільства в Україні! Таке бачення повинне остаточно визріти в серці — інакше не стане сил на боротьбу з антиукраїнським «злом» і на м’який опір своїм же товаришам, які зупинилися за крок до оновлення…
Показово, що за останні тижні кількість отаких активних прихильників громадянського суспільства (які твердо переконані в успіху такої перспективи і переважно знають, як її досягти) подвоїлась, і тепер їх в Україні більше мільйона. Їм набридло чекати здійснення обіцянок, їх вже не настрахати ніякими януковичами. Справжня демократія не дарується «згори» добрим царем чи імператором, Президентом чи диктатором. Справжня демократія проростає знизу, а 1’113’051 «протестник» — це саме низовий електорат. Справжня демократія не є показово-мітинговою, вона — це «тихе» бажання і тиха спроможність перти свого плуга щодня, щогодини, щохвилини, вивертаючи з землі й відкидаючи на узбіччя камені й корчі, що заважають тягнути свою борозну.
Якщо так — Україна має перспективу!
Тимур ЛИТОВЧЕНКО
10 лютого 2010 року
P.S. Через тиждень після написання цього матеріалу з'ясувалося, що нас навіть дещо більше: 1'113'055... Всього лише 4 персони?! Яка дрібниця!.. Але аж 4 людини - то є неабияке багатство!.. Бо четверо людей - це цілих чотири Всесвіти!..
Очевидно, пам'ятаючи про перипетії президентської кампанії 2004 року, тепер ЦВК не поспішала остаточно оформити результати виборів на своєму офіційному сайті http://www.cvk.gov.ua/ і зробила це лише після того, як результати виборів було надруковано в "Голосі України" та "Урядовому кур'єрі". Тепер волевиявлення народу виглядає наступним чином:
Отже, тих виборців, які не підтримали жодного кандидата, насамкінець виявилось на 4 особи більше, ніж повідомляв кілька днів тому УНІАН - 1'113'055.
Що ж, крапки над "і" розставлено остаточно... ФІНІШ!
Стратегема 1: «Обдурити імператора для того, щоб він перетнув море» (стратегема шапки-невидимки)
Необхідно маскувати власні цілі.
Походження стратегеми пов’язане з наступною історією: імператора, який сумнівався в необхідності перепливати море, переконані в необхідності такої подорожі наближені запросили відпочити в будинок на узбережжі. Будинок, що насправді був замаскованим кораблем, відчалив, тільки-но імператор заснув, і перетнув море. Таким чином були подолані сумніви «сина неба».
Стратегема 2: «Обложити державу Вей для порятунку держави Цзяо» (стратегема ахілесової п’яти)
«Лобова» атака не завжди ефективна й іноді небезпечна — тоді краще діяти підспудно, непрямими методами.
Зміст стратегеми полягає в можливості перемоги над супротивником за допомогою непрямого впливу на нього через створення небезпеки для одного з його незахищених ключових елементів або процесів. Походження стратегеми таке: у період феодальної міжусобиці IV ст. до н.е. армія держави Лі врятувала свого союзника — державу Цзяо (Чжао), що потерпало від облоги ворога, держави Вей, взявши в облогу незахищену столицю Вей; через це війська Вей були змушені поспішити на допомогу власній столиці й відмовитися від подальшої облоги Цзяо.
Стратегема 3: «Позичити ніж і вбити людину» (стратегема підставної особи)
Необхідно враховувати можливість виведення супротивника з ладу чужими руками, уникаючи при цьому привернення уваги до себе.
Необхідно шукати шляхи до виснаження сильного супротивника.
Походження стратегеми пов’язане з історією походження стратегеми 2: після того як військо держави Цзяо почали поспішне повернення додому для порятунку обложеної столиці, генерал, який командував військом держави Лі, заздалегідь вибравши місце для засідки, протягом декількох днів непомітно «обживав» це місце, очікуючи підходу втомленого довгим маршем, розтягнутого у похідну колону війська Цзяо, щоб завдати йому нищівної поразки.
Стратегема 5: «Скористатися пожежею для пограбування» (стратегема стерв’ятника)
Необхідно діставати вигоди й переваги з проблем супротивника, розглядати можливості нападу, коли він перебуває у скрутному становищі.
Стратегема 6: «Здійняти шум на сході, напасти на заході» (стратегема відволікаючого маневру)
Необхідно використовувати уявні атаки й відволікаючі маневри для маскування напряму головного удару.
Стратегема 7: «Створити щось з нічев’я» (стратегема творчого перебільшення)
Необхідно інсценувати фантоми, щоб супротивник сприйняв їх за реальність, яка насправді дуже відрізняється від таких уявлень.
Стратегема 8: «Таємно відправитися в похід на Ченцанг» (стратегема обхідних шляхів)
Необхідно приховувати за якоюсь нормальною, всім звичною, ортодоксальною дією щось ненормальне, незвичайне, неортодоксальне, неочікуване контрагентом.
Походження стратегеми пов’язане з історією виникнення у II ст. до н.е. династії Хань: один із претендентів на імператорський трон послав невелику частину свого війська ремонтувати зруйновані мости через ущелину, а сам таємно пішов на Ченцанг — плацдарм, що дозволяв вийти в тил іншого претендента на престол і розгромити його.
Стратегема 9: «Спостерігати за вогнем на протилежному березі ріки» (стратегема невтручання, очікуючи)
Необхідно удавати байдужість щодо критичної ситуації в таборі супротивника, утримуючись від поспішних дій і очікуючи розвитку ситуації у сприятливому для себе напрямі для того, щоби втрутитися лише тоді.
Походження стратегеми пов’язане з війнами періоду розвалу імперії династії Хань (206 до н.е. — 220 н.е.): під час однієї з битв на р.Янцзи, у якій зійшлися всі три можливих претенденти на спадщину імперії (армії держав Вей, Ву і Шу Хань), військо держави Шу Хань спостерігало зі свого берега ріки за пожежею в таборі військ двох інших держав-конкурентів, що супроводжували битву їх армій на іншому березі, але втрутилося тільки тоді, коли перемога була гарантована одній зі сторін, і зробило це таким чином, що усі плоди перемоги дісталися переважно державі Шу Хань.
Стратегема 9 часто застосовується перед стратегемою 5.
Стратегема 10: «Ховати за посмішкою кинджал» (стратегема лукавства)
Необхідно приховувати підступні задуми за улесливими словами і правильними фразами.
Походження стратегеми пов’язане з придворним китайського імператорського двору VII ст. н.е., якому приписують люб’язне поводження з усіма — навіть з людьми, які йшли наперекір йому. В той же час легенда стверджує, на таких людей чекало жахливе майбутнє…
Стратегема 11: «Сливове дерево гине замість персикового» (стратегема цапа-відбувайла)
Необхідно враховувати можливість принесення в жертву когось (можливо, навіть себе самого!) для порятунку себе або інших важливих осіб.
Перша згадка цієї стратегеми зустрічається в баладі часів правління династії Хань (206-220 до н.е.): коли на корені персикового дерева напали мурахи, сливове дерево, що росло поруч, накрило своїми коренями корені персикового, тим самим врятувало його… але загинуло при цьому.
Стратегема 12: «З легкою душею повести овець» (стратегема щасливого шансу)
Не можна (з гамлетівськими сумнівами) «виганяти» удачу, якщо вона «постукалась у двері».
Вислів виник у XII ст. н.е. і пов’язаний з легендою про мандрівника, який зустрів вівцю, що відбилася від отари, і взяв її з собою.
Стратегема 13: «Бити ціпком по траві, щоб наполохати змію» (стратегема провокації)
По можливості потрібно використовувати непрямі погрози супротивникові.
Походження стратегеми пов’язане з корумпованим чиновником Х ст. н.е., що отримав скаргу великої кількості людей на свого настільки ж корумпованого секретаря: прочитавши скаргу і вкрай злякавшись, чиновник, немов налякана ударами ціпка по траві змія, утратив здатність до подальших протиправних дій.
Стратегема 14: «Скористатися тілами померлих і повернути душі» (стратегема відновлення фасаду, або стратегема Фенікса)
Можна використати нові організації, процеси, людей і т.ін. для продовження старої політики.
Вперше стратегема згадується в драмі епохи династії Юань (1271-1368), що розповідає душу померлої людини, яку буддійський святий захотів повернути у цей світ; з’ясувавши, що тіло померлого було давно спалене на поминальному багатті, святий взяв тіло іншого померлого й помістив у нього вкрай потрібну йому на землі душу.
Стратегема 15: «Змусити тигра спуститися з гори» (стратегема ізолювання)
Необхідно розглядати можливості захопити або послабити супротивника, віддаливши його від «рідних» людей і обставин.
До VII ст. до н.е. відноситься вислів мудреця про те, що коли тигр або леопард залишать свій притулок і наблизяться до людей на рівнині, то стануть для останніх легкою здобиччю, а залишаючись у своєму гірському притулку — як завжди лишатимуться страхітливими хижаками.
Стратегема 16: «Захопити неробством» (стратегема гри в «кішки-мишки»)
Не починаючи жодних ворожих дій проти поваленого ворога, тим самим домогтися його внутрішньої вдячності, а отже ще міцнішої покірності.
Походження стратегеми пов’язане з боротьбою китайської армії в III ст. н.е. з населенням південних районів сучасного Китаю: 7 разів поспіль перемагав у бою й відпускав з миром «південного» генерала китайський полководець, домігшись насамкінець його внутрішньої покори і підпорядкування південних територій без необхідності розміщувати там війська.
Стратегема 17: «Обміняти щебінку на коштовний камінь» (стратегема наживки)
Необхідно бачити й використовувати можливості обміну порівняно малих переваг для контрагента на порівняно великі переваги для себе.
Одна з версій виникнення стратегеми відноситься до часу панування в Китаї монгольської династії Юань (1271-1368), вона дуже романтична і пов’язана з фліртом: звертаючись зі словами докору до чоловіка, що сподобався їй, жінка (звісно, в переносному значенні) «кидає в нього щебінку» і якщо чоловік зрадіє цьому докорові, натомість одержує (теж у переносному значенні) «коштовний камінь» — можливість почати бесіду і ближче познайомитися з цим чоловіком.
Необхідно шукати й тиснути на ключові місця супротивника для досягнення своїх цілей з найменшими витратами сил і енергії.
Народження стратегеми пов’язане з безглуздою війною Китаю в Тибеті в епоху династії Танг (618-907): відомий китайський поет Ду Фу (712-770), який зазнав — у т.ч. через цю війну — безліч страждань, критикував дії «сина неба», який лише через примху занапастив сотні тисяч людських життів, виборюючи провінційне містечко, що не мало жодного стратегічного значення, й натомість закликав його сконцентрувати зусилля на справді важливих стратегічних операціях, завдяки яким війна може швидко закінчитися, і безглузді людські втрати припиняться.
Використання стратегеми може бути м’яким (вплив і зміна напряму думок та почуттів лідера супротивника) і твердим (спрямованим на фізичне усунення лідера).
Полягає в пошуку можливостей «задушити в зародку» дії супротивника.
Подоба цієї стратегеми згадується вже в III ст. до н.е. у контексті профілактики хвороб: якщо вірно робити профілактику, потреби в лікуванні хвороби просто не виникне!
Як і стратегема 2, стратегема 19 пов’язана з виявленням слабких місць і впливом на них — але якщо перша робить це, виявляючи «об’єктивні» слабинки, то друга намагається зробити сильне місце супротивника його слабким місцем, перервавши канали підживлювання енергією.
Стратегема 20: «Ловити рибку в каламутній воді» (стратегема хаосу)
Бажано навмисно організовувати безладдя у стані супротивника з метою створення сприятливої ситуації для досягнення власних цілей.
Відмінність від стратегеми 5 полягає у розходженні сценаріїв: не сам супротивник (як у стратегемі 5), але його навколишнє середовище перебуває в ненормальному стані. Такий спосіб риболовлі широко використовувався у середньовіччі: в каламутній воді рибі складніше відрізнити наживку від безпечного корму.
Стратегема 21: «Цикада вислизає зі свого блискучого одягу» (стратегема зміни фокусування)
Потрібно навмисно відволікти увагу контрагента на щось другорядне для маскування справжніх дій по виходу з критичної ситуації.
Виходячи зі своєї старої оболонки, цикада вчиняє шум до 100 децибелів на відстані до 1 метра, проте завдяки здатності до мімікрії абсолютно розчиняється на тлі навколишніх рослин — при цьому видимим лишається тільки її колишній «одяг». Перша згадка стратегеми пов’язана з державним діячем епохи пізньої династії Хань (25-220): він прагнув «абсолютної волі», проте служив при дворі, тож в одному з філософічних віршів порівняв тлінне людське існування з блискучим «одягом» цикади, а спрямовану у вищі сфери людську душу — із самою цикадою.
Стратегема 22: «Закрити двері й затримати злодія» (стратегема оточення)
При затримці ослабленого супротивника необхідно діяти послідовно: спершу виключити можливість його виходу з ослабленого стану, щоб він внутрішньо змирився з невідворотною поразкою (і не намагався в останній сутичці потягнути за собою в інший світ того, хто застосовує стратегему), і лише потім нападати.
Важливо враховувати, що сила супротивника апріорі не повинна навіть приблизно дорівнювати силі того, хто застосовує стратегему, бо у випадку рівності сил результат спроби «затримки злодія» після «закриття дверей» буде непередбачуваним. У військових трактатах китайських аналітиків XVI ст. н.е. під «злодієм» розуміються диверсійні групи супротивника — очевидно, саме боротьбою з подібними групами й пов’язане походження стратегеми.
Стратегема 23: «Уклавши договір з далекими, напасти на ближніх» (стратегема гегемонії)
Вносити розкол в ряди супротивників через укладання тимчасового союзу з далекими сусідами.
Уперше стратегема була рекомендована до застосування у III ст. до н.е. радником держави Цзін: поступово розширюючи свою територію за рахунок ближніх сусідів і домагаючись при цьому нейтральності далеких, ця держава об’єднала до 221 року до н.е. весь Китай.
Стратегема 24: «Використовувати дорогу через Ю для нападу на Гуо» (стратегема подвійної мети)
Переконати контрагента в необхідності спільних дій для досягнення якоїсь бажаної контрагентом мети, а потім використовувати спільні дії для досягнення вже власної мети, що не відповідає (ба навіть суперечить) інтересам контрагента.
Походження стратегеми пов’язане з нападом держави Цзін на державу Гуо в 658 і 655 роках до н.е.: принісши великі дарунки (у т.ч. величезний діамант) державі Ю, правитель держави Цзін одержав у 658 році до н.е. можливість використовувати для нападу на Гуо дорогу через Ю. У нападі брало участь також військо Ю. Повторивши багаті приношення державі Ю через 3 роки (у 655 році до н.е.) для повторного використання дороги через Ю для нападу на Гуо й остаточно скоривши державу Гуо, військо Цзін на зворотному шляху розорили також державу Ю, повернувши як трофеї також свої колишні дарунки (у т.ч. згаданий величезний діамант).
Стратегема 25: «Вкрасти несучі конструкції й замінити опори» (стратегема видалення ядра)
Змінити зміст без зміни зовнішньої форми.
Походження стратегеми пов’язане з описом фізичної сили останнього імператора династії Шанг (інша назва — Йін, XIV-XII ст. до н.е.), який нібито міг змінювати опори будинку, тримаючи його дах на плечах.
Стратегема 26: «Сварити шовковицю, а мітити в акацію» (стратегема непрямої критики)
Зміст стратегеми пов’язаний із символічними значеннями акації та шовковиці в китайській культурі: починаючи з кінця XI ст. до н.е., акація висаджувалася у дворі імператора і хоча не мала великого економічного застосування, символізувала вищі прошарки суспільства; шовковиця ж, що давала кращу їжу для шовкопряда і широко використовувалася простим народом у господарському житті, символізувала людей, не пов’язаних із вищими колами.
Стратегема 26 застосовується, коли:
1. через статус або положення об’єкта критики пряма критика є небезпечною, але ситуативно дуже необхідною;
2. об’єкт критики, маючи яскраво виражене почуття власного достоїнства і намагаючись самостійно виправляти свої помилки, може бути скривджений прямою критикою;
3. пряма критика тільки збільшить помилки об’єкта критики.
Стратегема 27: «Грати роль дурня, не божеволіючи» (стратегема безневинної ягнички)
Свідоме розігрування слабкості й недієздатності.
Стратегема згадується вже у трактаті «Мистецтво війни майстра Суна», що має понад 2500-літню історію, як формула «грати нездатність незважаючи на наявну здатність». Сучасного вигляду стратегема 27 набула відносно пізно…
Стратегема 28: «Заманивши на дах, прибрати драбину» (стратегема безвиході)
Збільшити свої сили за рахунок рефлекторного використання внутрішніх резервів у кризовій ситуації.
Уперше стратегема описана в VI ст. до н.е. у трактаті «Мистецтво війни майстра Суна», а також мається на увазі в IV ст. у трактаті «Мистецтво війни майстра Ву»: кожна битва є «кров’ю, стражданням і смертю», але військо, готове до боротьби не на життя, а на смерть, скоріше залишиться в живих, ніж військо, що прагне лише вижити.
Сховати застарілий зміст, що потребує відновлення, за більш привабливою формою.
Датувати походження стратегеми складно, проте в одному з романів XIV ст. н.е. згадується народне свято, пов’язане з прикрашанням пагорбів і зростаючих на ньому дерев квітами.
Стратегема 30: «Перетворитися з гостя на господаря» (стратегема викрадення трону)
Шукати спосіб перетворитися з того, хто реагує на створені іншими ситуації, на суб’єкта, який активно конструює ситуації в конкретній області.
Перше згадування стратегеми в сучасному розумінні відноситься до IV ст. до н.е.: під «господарем» розуміється армія, що заздалегідь зайняла позицію (як правило — на власній території), під «гостем» — армія-нападник (що, як правило, вторгається в чужі кордони).
Для досягнення своєї мети стратег може (і повинен) використовувати людські слабкості.
Основне завдання полягає в тому, щоб привести супротивника в бездіяльний стан. Втім, вислів III ст. до н.е., що описує цю стратегему, не робить різниці між гарним чоловіком і гарною жінкою: красивий чоловік може сприяти тому, що володар супротивника прожене старого вірного слугу, а вродлива жінка може привести до того, що володар супротивника не почує застереження старого вірного радника.
Стратегема 32: «Стратегема порожнього міста» (стратегема відкритих дверей)
Необхідно спантеличити більш сильного супротивника можливістю засідки.
Походження стратегеми пов’язують з наступним епізодом боротьби за спадщину імперії Хань (206 до н.е. — 220 н.е.). Опинившись через несприятливі обставини в невеликому укріпленому містечку з 2500 солдатами і дізнавшись про підготовку нападу на нього 250’000 солдатів війська держави Вей, досвідчений і незмінно завбачливий полководець держави Шу Хань наказав відкрити навстіж фортечні ворота, прибрати охорону зі стін і накрити на видноті обідній стіл для себе. Генерал супротивника, який побачив усі ці приготування, не повірив у практичну відсутність війська Шу Хань. Побоюючись засідки, генерал держави Вей вирішив діяти вкрай обережно і повільно — чого й потребували загони Шу Хань для безперешкодного відступу…
Використовувати шпигунів усіх видів з метою розколу ворожих коаліцій і гри на внутрішніх суперечках у стані супротивника.
Теорія шпигунства вперше була описана в Китаї понад 2500 років тому в трактаті «Мистецтво війни майстри Суна» у главі, присвяченій таємним агентам. Там же вперше згадується і стратегема 33.
Суб’єкт, який застосовує стратегему, сам собі завдає поранень (як моральних, так і фізичних), щоб або зіграти на співчутті оточуючих і одержати підтримку, або продемонструвавши слабкість, домогтися того, що супротивник розслабиться у відповідь — і тоді напасти на нього.
Перша згадка стратегеми зустрічається в театральній постановці XIII ст. н.е. і пов’язана з історією боротьби трьох держав за спадщину династії Хань (206 до н.е. — 220 н.е.). Щоб переконати полководця держави Вей у необхідності боротьби на заздалегідь обраній місцевості, до якої той не був готовий, полководець держави Ву, заздалегідь домовившись зі своїм видатним генералом, наказав жорстоко покарати його і принизити його родину. Таким чином, у генерала армії Ву з’явився привід перебігти в армію супротивника. Після того перебіжчик своїми оцінками ситуації (насправді уявними) переконав полководця супротивника у можливості здобути легку перемогу у битві на незручній для армії Вей місцевості. План спрацював, і хоча через покарання генерал армії Ву був покалічений, його держава здобула важливу перемогу над державою Вей.
Необхідно шукати можливості або для зв’язування елементів супротивника таким чином, щоб вони обмежували рухливість один одного, або для спільного використання декількох стратегем, спрямованих на досягнення однієї і тієї ж мети.
Походження стратегеми пов’язане з добою після розпаду імперії Хань (206 до н.е. — 220 н.е.): зумівши переконати за допомогою спеціально підготовлених перебіжчиків та інших хитрощів полководця супротивника в тому, що його люди не страждатимуть від морської хвороби, якщо жорстко закріпити кораблі один біля одного, полководець, який застосовував стратегему, домігся знищення всього ворожого флоту за допомогою всього лише декількох кораблів-брандерів.
Стратегема 36: «Втеча — краща зброя у безвиході» (стратегема відступу)
У складній ситуації, коли немає шансів на перемогу, відступ може бути найкращим варіантом дій.
Походження стратегеми пов’язане з курйозним випадком періоду сум’яття між падінням династії Хань (220 н.е.) і воцарінням династії Тань (618): готуючи повстання проти свого князя, надто самовпевнений придворний, вважаючи, що ніяка стратегема не зможе його зупинити, зухвало кинув, що для князя і його дітей найкращою стратегемою буде втеча. І справді, князь зумів утекти, після чого зорганізував опір, придушив бунт і стратив придворного.
Класифікація стратегем
Питання не тільки вкрай цікаве, але й принципово важливе.
* * *
Найпростішим є рівномірне виділення 6 груп по 6 стратегем у кожній у традиційному порядку переліку:
1. стратегеми 1-6 — для перемоги;
2. стратегеми 7-12 — для супротивника;
3. стратегеми 13-18 — для нападу;
4. стратегеми 19-24 — для заплутування;
5. стратегеми 25-30 — для з’єднання;
6. стратегеми 31-36 — для відступу.
* * *
Іншою (більш вдумливою!) класифікацією є поділ стратегем на такі групи:
3. 7 стратегем захоплення і розгрому (18, [23+24], [16+22], [15+28]);
4. 9 стратегем використання чужих речей і пристосувань (3, [12+20], [5+9], [14+29], [35+33]);
5. 5 стратегем заманювання і зваби (17, [13+26], [31+34]);
6. 5 стратегем заміни (25, [2+19], [4+30]).
При цьому в кожній групі перша названа стратегема визначає назву всієї групи і передає загальний зміст усіх згрупованих тут стратегем, а кожна пара уточнює той чи інший нюанс дій в руслі узагальнюючої стратегеми.
У першій групі узагальнюючою є стратегема 1 «Обдурити імператора для того, щоб він перетнув море» (загальний принцип приховування як такого). Значення парних стратегем:
— 6 і 8 («Здійняти шум на сході, напасти на заході», «Таємно відправитися в похід на Ченцанг») приховує або напрям удару, або маршрут руху;
— 7 і 27 («Створити щось з нічев’я» і «Грати роль дурня, не божеволіючи») або з нічев’я робить щось консистентне, або перетворює консистентне у ніщо;
— 32 і 10 («Стратегема порожнього міста» і «Ховати за посмішкою кинджал») приховує або справжню порожнечу міста (об’єкта), або реальну природу людини (суб’єкта).
У другій групі узагальнюючою є стратегема 36 «Втеча — краща зброя у безвиході» (загальний принцип відступу і втечі). Значення парних стратегем:
— 21 і 11 («Цикада вислизає зі свого блискучого одягу» і «Сливове дерево гине замість персикового») демонструє, що втекти можна вислизнувши чи кинувши свої речі, або підставляючи замість себе цапа-відбувайла.
У третій групі узагальнюючою є стратегема 18 «Для розгрому банди вбити отамана» (загальний принцип захоплення і розгрому). Значення парних стратегем:
— 23 і 24 («Уклавши договір з далекими, напасти на ближніх» і «Використовувати дорогу через Ю для нападу на Гуо») необхідно нападати не на всіх супротивників одразу, а по черзі (або спершу на ближнього, а потім на далекого, або спершу на далекого, а потім на ближнього, тим самим убезпечивши себе від війни на два фронти);
— 16 і 22 («Захопити неробством» та «Закрити двері і затримати злодія») для захоплення ворога можна або тимчасово відпустити його, змусивши повірити у свою вдачу і розслабитися, або, навпаки, одразу гранично обмежити волю його дій;
— 15 і 28 («Змусити тигра спуститися з гори» і «Заманивши на дах, прибрати драбину») змушує супротивника або покинути звичні для нього умови (обставини), або, навпаки, ставить того, хто застосовує стратегему, у безвихідь — чим змушує працювати за сімох.
У четвертій групі узагальнюючою є стратегема 3 «Позичити ніж і вбити людину» (досягнення мети через використання чужих засобів, чужої сили й енергії). Значення парних стратегем:
— 12 і 20 («З легкою душею повести овець» і «Ловити рибку в каламутній воді») використовує або внутрішні ресурси супротивника, або сформовані довкола нього обставини;
— 5 і 9 («Скористатися пожежею для пограбування» і «Спостерігати за вогнем на протилежному березі ріки») показує, як діяти в часи, коли ворог переживає кризу: або щось почати — або спочатку зберігаючи пасивність, вичікувати ще більш сприятливого розвитку подій;
— 14 і 29 («Скористатися тілами померлих і повернути душі» та «Прикрасити дерево квітами») демонструє, як можна або таємно використовувати чужу форму, або явно застосувати чужу силу;
— 35 і 33 («Стратегема послідовності» і «Стратегема сіяння розбрату») демонструє можливість використання або суперечливостей, або шпигунів у стані супротивника.
Отже, дані про голосування у 2-му турі президентських перегонів, отримані ЦВК в електронному вигляді, опрацьовані. Щоправда, на офіційному веб-сайті ЦВК вони досі не оприлюднені, тож доводиться користуватись повідомленням УНІАН:
Найцікавіші відомості (особисто для мене принаймні!) - надзвичайно високий, як для умов Незалежної України, відсотик тих, хто прийшов на виборчі дільниці, але не підтримав жодного кандидата: таких набралося, насамкінець, 4,36% - 1'113'051 особа. Чи треба уточнювати, що серед них (ота остання одиничка праворуч) і я?.. :)))))) Гадаю, це зайве.
Ось як виглядає в розрізі останніх трьох президентських виборів зазначений показник згідно з даними єдиного джерела - Центрвиборчкому.
1999 рік:
3,44% - 970'181 особа.
2004 рік:
2,34% - 682'239 осіб.
2010 рік (1 тур - 100% оброблених бюлетенів, 2 тур, попередні дані - 99,95% оброблених бюлетенів):
1 тур - 2,20% - 542'819 осіб.
2 тур - 4,36% - 1'112'513 осіб.
Ну, й оскільки ЦВК досі "офіційно" (в "особі" сайту!) мовчить, повторюю дані УНІАН: насамкінець, не підтримали жодного кандидата 1'113'051 особа. Серед них тверде рішення не підтримувати нікого (ще з 1-го туру) висловили 542'819 осіб.
Остання цифра - це лише дещо більше 1% 46-мільйонного населення України. "Нетвердих протестників", таким чином - трохи більше 2% населення. Але повторюю думку, висловлену дещо раніше: для того, щоб створити зародок громадянського суспільства в Україні - цієї кількості вистачить! Бо нас (тих, кому набридло обирати між великою бідою й маленькою бідосею) набралося нині понад 1 мільйон!.. Можна вважати, це ціле "місто-мільйонер", лише розпорошене по всіх регіонах України.
Щойно на сайті ЦВК (http://www.cvk.gov.ua) відкрив розділ, присвячений оперативному відображенню ходу голосування на президентських перегонах у ІІ турі. Картинка вимальовується наступна:
Вже оброблено 92,83% бюлетенів, і кількість виборців, які не підтримали жодного кандидата, вже склала 1'047'368 осіб (4,44% від загальної кількості оброблених бюлетенів).
Нас ВЖЕ понад 1 мільйон!!!
Понад 1 мільйон українців, яким політичний процес у цій довбаній державі небайдужий (байдужі просто не пішли б голосувати!..), але які незгодні обирати "менше зло" з двох наявних антиукраїнських сил, що вибилися в лідери. Можна вважати, що це і є база для побудови громадянського суспільства в Україні.
Але для остаточних висновків ще не час: зачекаємо фінальних результатів голосування... бо чекати вже недовго! Тоді можна буде визначитись із стратегією й тактикою подальшої роботи.
Після підбиття результатів першого туру голосування на президентських виборах 2010 року українці почали розумнішати просто на очах! Навіть чинний Президент Віктор Ющенко публічно висловив те, за що може заслуговувати… ні, вже не на повагу — але бодай на незлу пам’ять: у другому турі, 7.02.2010 року не потрібно голосувати за жодного з двох лідерів президентських перегонів, оскільки ні Віктор Янукович, ані Юлія Тимошенко не є носіями українських цінностей.
(В дужках зазначу, що Віктора Андрійовича я не поважаю ще відтоді, як він за часів прем’єрства публічно заявив про досягнення «біологічної межі» власних можливостей. Вже тоді було зрозуміло, що обставини підштовхують цю харизматичну, духовну, але м’якосерду людину до «булави» керманича нації — і вже у цій фразі прочитувалися майбутні скандали з «любими друзями», гризня «помаранчевих» і запізніле розчарування народу в безвільному вождеві. Щоб повернути повагу, самої лише фінальної заяви аутсайдера перегонів, згаданої вище, недостатньо — треба було робити кардинально інші речі протягом 2005-2009 років…)
І справді — «приїхали», саме час починати розумнішати! Коли наприкінці 2004 року я всім і кожному пояснював, чому не можу проголосувати ні за Ющенка, ані за Януковича, на мене у кращому разі дивились, як на недоумка. В гіршому ж хапали за комір і, бризкаючи слинями і шмарклями в лице, починали горлати: «А-а-а, то ти, либонь, за цього й***ого в с***у зека Янека?!» (Протилежний варіант: «А-а-а, так ты с этими ср***ми бандерами за апельсиновых б***ей?!»)
У 2005 році за комір вже не хапали, хоча не такі гучні скандали (на тему «все це з вашої ласки!..») час від часу влаштовували, як і раніше.
У 2006 році люди дивувалися власній, колись надто агресивній поведінці. Дехто навіть примудрявся начисто викреслити з пам’яті свої слова. Хто ж не забув (або не вдавав із себе забудькуватого), той тихесенько, під великим секретом шепотів на вухо: «Та я ж як усі… я просто боявся, що якщо не казатиму так, то мене самого запідозрять… Ну, ладно, не обращай ты внимания, ну, хватит… ну, перетерли, сгрузили, проехали… Все же хорошо!»
Я би й ладен був забути… якби торік передвиборчий психоз, дещо притуплений «коловоротом» знайомих персон при владі (наприклад, на посаді прем’єр-міністра після Януковича побували послідовно Тимошенко, Єхануров, знов Янукович і знов Тимошенко), не роздувся майже до стадії п’ятирічної давнини. Знов повилазили пропилені аргументи рівня «та ти за кого?!» і «сам придурок!..», знов почалися нагадування (а час від часу — навіть благання), що з двох бід потрібно обирати меншу, що ми ще плакатимемо за Ющем, як за єдиним справжнім українським Президентом за всю нашу історію і що непідтримка жодного з кандидатів насправді обертається грою проти України.
Але минув 2009 рік, минув і січень 2010-го. І от буквально щодня, щогодини я відчуваю всіма фібрами душі, як не просто збільшується кількість тих, хто вважає своїм святим громадянським обов’язком піти на вибори і не підтримати жодного кандидата, але й не боїться заявляти про таку позицію відкрито. Кількість тих, кому начхати на заперечення, що подібна позиція насправді на руку «цьому бандюку з усім його донецьким кланом»…
І знаєте, що скажу вам? У такій позиції є своя беззаперечна рація! Але перш ніж окреслити її, спробую пояснити, за яким критерієм особисто я визначаю серед претендентів «свого» кандидата на посаду Президента (точніше, його відсутність). Критерій простий… хоча для більшості співгромадян або занадто зарозумілий, або ж надто незначущий: позиція щодо ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. Погляньмо на наступну схему:
Надто очевидно, що в структурі сучасної української держави маємо добре розвинений (а може і перерозвинений?!) «верх» і лише частково сформований, але переважно ще доволі аморфний «низ». Іншими словами, майже за два десятиліття Незалежності в Україні сформувалося понад півтори сотні партій і партійок лідерського типу, які вправно постачають агресивно-грабіжницькими кадрами всю систему інституцій державної влади (за Тарасом Шевченком — з усіма «царями, панами, підпанками і псарями»).
З усієї сфери громадянського суспільства найрозвиненішими й найдосвідченішими є профспілки (історія декотрих перевищує 100 років). Процес оформлення і структурування організацій та об’єднань організацій роботодавців від завершення дуже далекий — але історія декотрих з них у часовій протяжності співставима з історією Незалежності. Найгірша ж ситуація з неурядовими громадськими організаціями: практичний досвід успішного вирішення різноманітних проблеми мають лише НГО, утворені за радянської доби — наприклад, ветеранські організації. Але це далеко не правило, в чому переконує жалюгідний стан багатьох творчих спілок…
Всі біди сучасної України полягають в «пересформованості» партійно-владної верхівки й «недосформованості» низового громадянського суспільства. Бо без контролю останнього верхівка не просто наділяється народом владними повноваженнями, а монополізує, потім узурпує всі владні права і свавільно «дерибанить» все, що тільки можна… ба навіть те, що не можна!!!
Таким чином, повертаючись до наших кандидатів на посаду Президента України, сміливо стверджую: всякий з них, хто працює над удосконаленням партійно-політичної і владної верхівки й не опікується низовим громадянським суспільством, фактично опікується подальшим розбалансуванням нашої держави. «Мій» же кандидат має презентувати виборцям чітке розуміння того, як під його патронатом розвиватиметься громадянське суспільство — противага владній верхівці. Що ж маємо тут?..
1. Віктор Янукович (№1 за результатами першого туру) у передвиборній програмі «Україна — для людей!» починає з наїзду на «непрофесійну помаранчеву владу» (!) й обіцянки змінити її, потім переходить до змін в економіці, до державних (!) гарантій соціальної сфери… родина, освіта, житло, пенсія… здоров’я… мова… армія… зовнішня політика… Ага, ось воно: «ВІД ВЛАДИ ЧИНОВНИКІВ — ДО ВЛАДИ НАРОДУ!» — але тут йдеться лише (!!!) про місцеве самоврядування та територіальні громади. І все?! Перепрошую, але висмикнуті з системи громадянського суспільства, розпорошені територіальні громади не візьмуть під контроль знахабнілу владу.
Висновок: Янукович — не мій кандидат.
2. Юлія Тимошенко (№2 за результатами першого туру) під час півгодинної презентації програми «Новий шлях України» жодним словом не згадала про громадянське суспільство, соціальний діалог, трипартизм тощо. Виключення — незрозумілі «представники громадськості» в комісіях по контролю за органами судочинства. До громадянського суспільства (цікаво, звідки воно вигулькне?!) ЮВТ апелювала кілька разів вже під час подальшого 2,5-годинного обговорення презентованої програми з журналістами. Інша річ — окремі елементи громадянського суспільства: наприклад, мас-медіа… хоча важко уявити, як окремі елементи (!) громадянського суспільства протистоятимуть свавіллю верхів?! Швидше, верхи успішно візьмуть ці окремі (насправді — штучно виокремлені!..) елементи під контроль…
Висновок: Тимошенко — не моя кандидатка.
Ну, й оскільки Бог Трійцю любить…
Гаразд!
3. Віктор Ющенко (№5 за результатами першого туру, але все ж таки чинний Президент!..) у проекті Народної Конституції згадує громадянське суспільство одним-єдиним реченням у ст.17: «Держава сприяє утвердженню та розвитку громадянського суспільства». Є окремі статті про партії та профспілки. Організації роботодавців прирівняно (?!) до решти громадських (неурядових) організацій. Зате на декілька розділів — детальний план реструктуризації влади!..
Висновок: Ющенко — не мій кандидат.
Не втомлюватиму аналізом на цей предмет програмних «звершень» решти 15 кандидатів — все одне вони вже вибули з перегонів. Отже, в сухому осаді за гамбурзьким рахунком маємо невтішну новину: Президентом України невдовзі стане один з двох кандидатів (Віктор Янукович або Юлія Тимошенко), якому громадянське суспільство глибоко фіолетове! І навіть у найекзотичнішому випадку (зрив другого туру виборів) на посаді Президента залишиться Віктор Ющенко, якому громадянське суспільство також глибоко фіолетове…
А тому — таки «приїхали»!..
Бо громадянське суспільство — це, як люди кажуть, ти і я, і ми з тобою!..
А влада?.. Там нібито також співвітчизники. Українці, як ти і я, і ми з тобою. З тією лише різницею, що вони (партійці, можновладці, чиновники) найнялися до нас на роботу, що ми їх утримуємо на власні податки і маємо повне право спитати з них, якщо виникає потреба: «А що це ти, курвин син, накоїв?!»
І найвищий з вищих топ-менеджерів (Глава держави, Арбітр нації, Гарант Конституції чи хто там ще), який найнявся на роботу до всієї нації, отим своїм фіолетовим ставленням де-факто розписався, що йому зовсім не потрібен організований, просвітлений народ в якості надійного партнера. Його ідеал: безпорадний «піпл хаває» те, що влада милостиво спускає на його («піпла») нещасну голову згори. А Глава держави, Арбітр нації, Гарант Конституції, між тим, робитиме з «піплом», що його мізинцю на лівій нозі у даний конкретний момент заманеться…
Грубо? Можливо.
Неприємно? Звісно!..
Зате — правда!!!
Люди у масі своїй нарешті починають розуміти це. А розуміючи — нарешті отримують шанс не йти за «добрим царем»… тьху — за Президентом в якості безликого слухняного «піпла». Це — шанс здати-таки на звалище історії формулу, якою давні слов’яни закликали чергового князя: «Прийди і володій нами».
Шанс створити цивілізоване громадянське суспільство європейського типу, що структуруватиметься наступним чином:
— об’єднання організацій роботодавців (І сектор);
— профспілки (ІІ сектор);
— неурядові громадські організації (ІІІ сектор).
Саме за такою трисекторною схемою структурується Європейський Соціальний і Економічний Комітет, подібну же структуру мають національні соціально-економічні комітети кожної країни-членкині ЄС.
Найприкріше, що в аспекті структурування нас випереджає навіть Росія: вже 5 років там діє Громадська палата (щоправда, до неї обираються за триступеневою системою представники всіх трьох секторів, і починаються «вибори» з призначення третини кандидатур, схвалених особисто президентом РФ, але разом з тим!..). Напередодні ж Нового 2010 року Дмитро Медведєв проголосив курс на побудову громадянського суспільства пріоритетним завданням найближчих років… Що з того вийде — питання окреме. Але росіяни бодай курс чіткий обрали — а ми?!
Ну, а ми — поки що розумнішаємо! А порозумнішавши, починаємо розуміти, що очікувати на милість від котрогось із явно негідних кандидатів — то є неприпустиме марнотратство часу, ресурсів і сил!
Ключ же до вирішення проблеми — де?! Та в нас самих…
Справді, найбільше розмов про життєву необхідність громадянського суспільства (окрім очолюваної мною редакції журналу «РоботодавецЬ», нашого засновника — Спілки орендарів і підприємців України, офісу представника Міжнародної організації праці в Україні, представництва ООН в Україні та інших подібних місць, куди пересічні громадяни зазирають нечасто) я чув — знаєте, де? В середовищі, пов’язаному з різноманітними громадськими організаціями — наприклад, в «Українському клубі», в ГО «Праведність» тощо! Плюсую сюди все прочитане на веб-сайті «Літературний форум» Романа Кухарука (http://www.litforum.org).
Це справедливо, бо «Український клуб», «Праведність» тощо — це типові неурядові громадські організації (ІІІ сектор, в термінології Євросоюзу). Таким же був і Центр «Свобода слова», де я свого часу очолював секретаріат. ІІІ сектор в Україні консолідовано найгірше — звідси й гострота проблеми та гострота розмов на цю тему.
Щоправда, у почутому і прочитаному трапляються прикрі помилки. Наприклад, тутешні експерти можуть записати профспілки до лав неурядових громадських організацій (що аж ніяк не краще прецеденту, коли Народна Конституція Ющенка зараховує до лав НГО об’єднання організацій роботодавців). Звісно, це безграмотно, й робити так не можна. Чому?..
Пояснення просте: об’єднання організацій роботодавців, профспілки й уряд беруть участь у соціальному діалозі (у процесі, регламентованому базовими Конвенціями Міжнародної організації праці), оскільки ці три сторони соціального діалогу «накривають» всю сферу матеріального й нематеріального виробництва. На відміну від них, НГО перебувають поза сферою виробництва — отже, і поза сферою соціального діалогу також. Тому «схрещувати» різні сектори громадянського суспільства не варто.
Але позиція будь-якого експерта НГО вигідно відрізняється від позиції будь-якого кандидата на посаду Президента України — знаєте, чим? Вірно: в НГО експерти нехай не завжди грамотно, але наполегливо ставлять руба вірні питання, тоді як провідні кандидати на посаду Президента проблему вперто ігнорують. А всі ж останні або були, або навіть є нині прем’єр-міністрами! Отже, очолюють сторону соцдіалогу, яка підписує Генеральну угоду (за радянських часів то була Генеральна тарифна угода) і відповідає за її виконання у певній частині.
Звідси нібито парадоксальний висновок, обіграний в заголовку матеріалу: НГО — це таки уряд України! Принаймні якщо судити за вмінням ставити питання. Але це вже немало…
І друга чималенька складова цього потенціалу: люди, які не збираються підтримувати в другому турі жодного з кандидатів. На перший погляд — ресурс сумнівний: ну, не підтримали, ну, зіграли тим самим на руку лідера…
Та насправді ці люди в результаті негативного голосування дістають неабиякий бонус: моральне право діяти далі на благо громадянського суспільства! Бо ті, хто голосував «за» — вони або ж не бачать антиукраїнських вад свого улюбленого кандидата, або ж погоджуються обирати меншу біду з двох бід. Отже, вони таке моральне право втрачають.
Зате ті, хто голосують проти всіх, чітко й категорично заявляють про незгоду з таким (хибним або ж замасковано-хибним) вибором! Для них хоч велика біда, хоч маленька — все одне біда! І зветься вона «владою, неврівноваженою розвиненим громадянським суспільством». Отже, ті, хто не бачить свого кандидата серед наявних поганих кандидатів, можуть з чистою совістю зосередити свою увагу на низовій сфері, де роботи ще непочатий край.
Дай їм (нам?.. тобі й мені, і нам з тобою?..) Боже цю роботу виконати якісно і швидко.
Несмотря на протесты общественных организаций, киевские власти продолжают ставить медицинские опыты на живых людях. Подавляющее большинство продающихся в аптеках лекарств снабжены аннотациями только на украинском языке, из-за чего миллионы русскоязычных граждан нашей страны подвергают опасности свою жизнь и здоровье.
Согласно данным последней переписи населения, 76,6% жителей Крыма или около полутора миллионов человек говорят на русском языке. Подавляющее большинство этих людей не владеет украинским языком в объеме, необходимом для понимания специальной терминологии и информации о применении лекарственных средств, изложенной в инструкциях.
==========
Цікаво, що ж "Русские на Украине" пропонують у відповідь: випускати ліки з етикетками лише російською мовою - чим наражати на небезпеку українців?! Хай би краще російськомовні громадяни українську вивчили - проблем було б менше! Чи їм легше латину подолати?..
Покрова в Україні — свято козацьке. Відсвяткувати його в Мазепинцях, в родовому гнізді одного з найвидатніших українських гетьманів — задоволення величезне!
Як приїжджі, так і місцеві розпочинали ранок з відвідування служби Божої.
Військові тим часом готувалися до святкових, але в той же час серйозних справ дуже серйозно…
Після 10-ї години ранку всі почали підтягуватися до пам’ятника козакам-героям, відкриття якого було приурочене до свята.
Народний депутат і екс-банкір, а за сумісництвом — Генеральний скарбник Українського козацтва, генерал-осавул Станіслав Аржевітін зачитав привітання від Гетьмана — Президента України Віктора Ющенка.
Після освячення пам’ятника до його підніжжя поклали квіти як громадські організації…
…так і пересічні громадяни.
А потім усі бажаючі відвідали ярмарку… де і гарбуза підносили, і картини малювали…
…і борщем з пампушками частували, і на конях гарцювали!..
Колись я вже писав про "творче запозичення" фотографом журналу Playboy з доробку уславленого іспанського художника Веласкеса: композиція однієї плейбойської фотки аж надто нагадує композицію класичної картини "Венера й Амур" ("Венера перед дзеркалом"). Та виявилось, що подібні випадки трапляються частіше, ніж я уявляв...
Якщо перші дві роботи розділяють принаймні декілька століть і хвилі Атлантичного океану (та й самі по собі вони належать до різних видів мистецтва), то наступні дві роботи значно ближчі за всіма параметрами. Порівняйте це класичне фото:
- з більш сучасною, до того ж виконаною хоч і в кольорі, проте з далеко меншою витонченістю:
Особисто мені на місці фотографа було би принаймні соромно за настільки невміле мавпування... :((((((
На початку року всі прагнуть дізнатися, що чекає на них у майбутньому. Нижче наведений гороскоп "з матюками", сподіваюсь, допоможе всім у цій шляхетній справі. З Новим Роком!..
====================
Овен
Баран - он баран и есть. Всегда прав и не*бет. Проще убить сразу, чем начинать с ним спорить, потому что переспорить Овна возможно только в одном случае - если он слепоглухонемой безрукий и безногий инвалид (и то, есть огромный шанс, что даже в этом случае он все равно покажет вам х*й). Зато Овны честные. Иногда такие честные, что аж зубы сводит: предельно честно ответит, если вам не идет стрижка или платье полнит. С этим ничего не поделаешь, придется смириться (или убить, как уже говорилось выше). В домашних делах Овен, как правило, бесполезен - он умеет только генерировать гениальные идеи, а прахом бытия старается подошв не осквернять. Впрочем, если дать Овну понять, что Стрелец моет полы лучше его - костьми, сцуко, ляжет, но будет каждую субботу канифолить ваш паркет, потому что нет на свете вещи, которую Овен бы Стрельцу уступил. С Овном никогда не бывает скучно - этот знак обладает каким-то кармическим, сцуко, талантом искать приключения на свою прекрасную ж*пу. Легко и быстро умеет зарабатывать деньги, но как гордый и принципиальный тип, бабло ненавидит, поэтому старается моментально от него избавиться. При этом, сцуко, всегда имеет какие-то заначки, которые вообще-то гораздо приличнее иметь Деве. Из-за непроглядного расп*здяйства про заначки забывает, что очень на руку сердечному другу Овна, особенно если друг этот - Близнецы.
Телец
Телец - это п*здец, и больше про этот знак мне сказать нечего. Еще упрямее Овна, но не обладает его зачаровывающим небрежным расп*здяйством. Плюшкин, способен веками любовно хранить в доме всякое ненужное г*вно, очень удивляется, когда все эти поломанные транзисторные приемники, шарикоподшипники, ветошь, макулатуру и прочую лабуду пытаются определить на помойку. Постоянен в своих привязанностях, в том числе и к человеческому г*вну, из-за чего бывает несчастен в любви, увы. Подозрителен до ус*ру, ревнивый как сцуко, ни разу не новатор, поэтому на первый взгляд может показаться унылым м*даком. Тайный извращенец. Е*лю любит до потери пульса. Недоверчив к новым людям, но для старых друзей порвет на груди последнюю бязевую рубаху, а на ж*пе - волоса. На кой х*й друзьям рваная рубашка - задуматься в принципе не способен. Альтруист, хотя постоянно получает за это по морде.
Близнецы
Близнецы - это очень круто, если он один, и совсем абзац, если их хотя бы два. Могут п*здеть без остановки хоть трое суток и ни разу ни повториться, что в общем-то прикольно, но иногда утомляет. Близнецам обычно все завидуют, потому что он и жнец, и чтец, и на дуде игрец, проще говоря - в каждой ж*пе затычка. Но никто не догадывается, как на самом деле трудно Близнецам выжить и выбрать в этом огромном мире возможностей - им всегда кажется, что жизнь проходит стороной, даже если он по уши в г*вне в событиях. Любит трахаться, жрать и получать новую информацию - лучше всего одновременно. За это слывет извращенцем, хотя на самом деле он просто экономит время. Феноменально ленив, девяносто процентов своей бурной деятельности разворачивает только для того, чтоб от него наконец отъе*ались и оставили в покое. Производит впечатление п*здобола и вообще васи, хотя на самом деле не дурак почитать в перерывах между расп*здяйничаньем Канта и Кьеркегора (чтение зачастую все равно сопровождает идиотским смехом и междометиями типа "ыыыы", что очень мило смотрится, потому что юмор у Кьеркегора действительно может найти только Близнец). Сентиментален как последняя портовая бл*дь, верит в романтику, хотя постоянно от нее открещивается и демонстративно скалит зубы над теми, кто о ней говорит. В любви обычно несчастен (так и хочется сказать - потому что верит в романтику), потому что терпеть постоянно устраиваемые Близнецом феерии идиотического веселья и веселого идиотизма в силах только Овен, а на всех Близнецов Г-Овна не хватает.
Рак
Боюсь выглядеть предвзято, но - гаже Рака нету знака... Рак - мнительное чмо, постоянно надоедает всем вопросами типа: "А если я сяду в джакузи после Педро-Франческо-Мудозвондо, который, конечно же, дрочил под водой на мой светлый образ, не забеременю ли я?" При этом Рака абсолютно не волнует, что у него нет джакузи и вообще он мужик. Склонен постоянно воображать конец света, пугаться собственного воображения, впадать в истерику и прибегать к Деве за утешением. Брезглив как падла, на необитаемом острове обязательно сдохнет от голода, потому что физически не способен сожрать продукт, не завернутый в полиэтилен, а валяющийся, скажем, под пальмой. Е*аться любит, но как-то без огонька. Впрочем, если захочет, может дать жару, но потом сожрет себя с г*вном за то, что так старался, в общем-то, зря. Женщины-Раки - это как раз те, кто смотрит порнуху с надеждой, что в конце все непременно поженятся. Любят долго и мрачно п*здеть на тему собственных болячек и прочих жизненных неудач, чем отпугивают от себя всех, кроме Тельцов - они еще более нудны в вопросах, касающихся собственного организма. Верные, потому что боятся хламидий и трихомоноза. Склонны к пьянству и философии, и то и другое обычно до добра Раков не доводит.
Лев
Людей делит на два сорта - свита, которая допускается к телу, и холуи, об которых точат когти и зубы. Эгоист, конечно, но Льву эгоизм прощаешь за его святую и непокобелимую веру в собственную оп*зденительность. Падок на лесть, сцуко, с помощью нее изо Льва можно вытащить все что угодно. Великодушен и не дурак сам над собой посмеяться. Всем остальным от насмешек надо Львом стоит воздержаться, если нет желания провести оставшиеся часы мучительного существования в реанимации с колом в ж*пе. Хамоват, но элегантен. Способен любого втоптать по уши в какашки, что иногда и проделывает из чистого любопытства и детского уе*анского желания "позырить". Барин во всем. Партнеру недвусмысленно дает понять, насколько ох*енное счастье пришло к нему в виде Льва и требует к себе соответствующего обращения. Не против, если в быту его зовут просто Всевышний. Верный, впрочем, друг, любит дарить дорогие и ценные подарки, чтобы все в очередной раз прониклись его невъ*бенностью. Любит пожрать, поспать и поп*здеть, из-за чего часто дружит с Близнецами. Невыносим в больших количествах, если вы Дева, Рак или Рыбы.
Дева
Что можно сказать о знаке, когда за меня все уже сказала сухая наука? Дева - самый, сцуко, жестокий и бесчеловечный знак зодиака. По данным международной статистики, больше всего маньяков-психопатов произрастает как раз из Дев. Эта сцуко способна ласково улыбаться тебе, а в голове рисовать упоительную картину твоих кишок, привязанных к люстре. Выдам вам тайну - все маленькие Девы в децтве планируют стать Чорными Властелинами Планеты, а когды вырастают и понимают, что въе*али, становятся просто бессердечными монстроидами и отравляют своей педантичностью и любовью к закону и порядку (а корни, понятно, еще из сопляческих желаний зохавать Вселенную) существование буквально каждому, кому повезет жить с Девой на одной территории. Жена-Дева - это та тетка, которая заправляет тебе кровать, когда ты в три часа ночи встаешь пос*ать. Мужчина-Дева - самый страшный учитель математики, какого вы можете себе вообразить. Контрол-фрики, конечно же. Трахается по расписанию, потому что во всем должен быть порядок. Причин своих поступков никому не объясняет, виной тому - опять-таки вынесенная из децтва мания величия. Впрочем, может впасть и в другую крайность - ни в грош себя не ставить и вообще, сцуко, каждодневно изображать из себя жертву и агнца, чем и зая*ывает окружающих до страшного. Вообще, кстати, любит сыграть на нервах близких и начать страдать на публику, причем, гадина, сама обычно верит в свои страдания, отчего начинает болеть и чахнуть. В быту полезна, потому что знает и умеет множество всяких кунштюков (выучила, пока планировала стать Чорным Властелином). Вообще жить с ней можно, если тотально абстрагироваться и убрать из дома оружие.
Весы
Коротко - эстет х*ев. Семь пятниц на неделе - а туда же: пикассо, гогены-х*ены, о святое искусство, а ведра мусорного за собой вынести не догадается. Не до того. Всю сознательную жизнь мечется в поисках светлого идеала, поэтому времени на то, чтоб научиться готовить или пришивать пуговицы, не находит. Любит принарядиться, при этом за*бет всех окружающих, выбирая между воооон тем с перламутровыми пуговичками и воооот этим с шелковой отстрочкой. Не дурак сходить налево, при этом может иметь постоянного партнера и объяснять измены тем, что душой он всегда верен Единственному/ой, а тело - это так, суть прах зловонный. В общем, тот еще г*ндон. Гоняется за душевным равновесием, которое для Весов в принципе недостижимо, потому что бл*дская натура всегда перевешивает высокодуховные идеалы. Как и все нерешительные уе*аны, зачастую мучается нервическими болезнями навроде псориаза и гастрита. Завистлив, но не злобен. Склонен подставлять задницу, причем делает это исключительно из мазохистической любви к человечеству, а не с целью что-то заполучить. Выглядит обычно нежным и печальным, пробуждает опасное желание приласкать и взять под крыло, чего делать не стоит ни в коем случае, потому как мозг Весы умеют выносить лучше всех остальных знаков, вместе взятых. Находится, сцуко, в постоянном когнитивном диссонансе между реальностью и желаемым, потому что лох.
Скорпион
Е*арь-террорист. Когда е*ать некого, начинает е*ать мозг. Как правило, себе самому. Постоянно фонтанирует всякими бредовыми идеями, самовлюблен до уср*чки, день-деньской готов пялиться в зеркало на свое отражение и с умильной лыбой констатировать, что краше в мире точно нет. Истерик, и даже не стесняется этим бравировать. В жизни интересуется только е*лей и собой, на крайняк - людьми, которые им интересуются. Добродушен, если не пытаться занять у него бабла. Деньги, кстати, любит почти так же, как себя самого и умеет их зарабатывать. Скрытный, сцуко, сил нет никаких, вытащить из Скорпиона инфу, которую он не хочет разглашать, практически так же трудно, как выдать замуж пятидесятилетнюю девственницу. Двуликий Анус, сцуко, постоянно мечется между высокими идеалами и желанием сделать кому-нибудь падлу. В желании и умении прошибать лбом стену может сравниться только с Овном, цели зачастую выбирает такие же дурацкие, но из принципа не отступается. Стоически переносит всю ж*пу, которая перманентно с ним приключается, потому что знает - заслужил. В целом производит впечатление бармаглота - страшный, громкий, сцуко, грозный - но в душе истинный шушпанчик.
Стрелец
Стрелец - это еще один зодиакальный п*здец. Личное мнение Стрельца обязано стать истиной в последней инстанции для всех, ненароком оказавшихся неподалеку. Высказывает его охотно, часто и даже тогда, когда ему настоятельно советуют этого не делать и вообще грозят разбить за это литсо. Искренне недоумевает, если на него за это обижаются. Вообще, сцуко, очень везучий по жизни знак, что несколько компенсирует постоянное отсутствие у него бабла. У Стрельца, несмотря на склонность к обличительным словесным поносам, обычно много друзей, которые его, убогого, подкармливают и обогревают. А все потому, что он ловко умеет прикинуться пуськой, особенно когда рот занят жратвой. Основной недостаток - никак не может заткнуться, рассказывая всем правду обо всех, поэтому способен сп*здануть лишнее, за что опять-таки частенько бывает бит. Склонен ко всем формам наркозависимости, сучара, а также к религиозному фанатизму, что по сути одно и то же. Добрый, но х*й это сразу поймешь.
Козерог
На первый взгляд - унылое г*вно (с). Девиз у Козерога такой: как бы х*ево мне ни было сегодня, завтра наверняка будет еще хуже. Маскируется, сцуко, под бодрячка, чтоб не огребать за мрачное выражение е*ала, но все равно огребает. Счастье Козерог постигает только одним способом - въ*бывает как проклятый. Бездельничающий Козерог - это мертвый Козерог. Если лишен возможности работать, все равно будет придумывать себе кучу странных занятий, потому что без дела дзена Козерогу не достигнуть, а Козерог, не достишгий дзена - это Рак. Оно вам надо? Сначала кажется кротким и даже ручным, но при первой удобной возможности впендюрит вам подж*пник своими корявыми рогами, с особым удовольствием проделает это, если вы Близнецы или Лев - эти знаки терпеть не может за неподобающую статусу игривость. Хитрож*пый. Скупой - но не всегда. Лучше всего чувствует себя в обнимку с денежным мешком. Любит подъ*бывать, не может остановиться даже тогда, когда ситуация накаляется, но делает это так умело, что сам ох*евает, когда выходит сухим из воды. В общем-то, не пакостник, хотя и выглядит таковым. В выборе партнеров руководствуется в основном здравым смыслом и расчетом, поэтому в семейной жизни, собака, счастлив как никто.
Водолей
Особые приметы - всем, ну абсолютно каждой падле нравится, как пресловутый червонец. По части поп*здеть составляет достойную конкуренцию Близнецам, общаться даже в незнакомой компании рвется, как моряк дальнего плаванья в квартал красных фонарей. Выглядит всегда слегка с дуба рухнувшим, причем именно этим и завораживает. Лехкай флер е*анутости придает Водолеям необъяснимое очарование, которое притягивает к ним глупеньких восторженных фоннатов. Даже если в жизни Водолея все идет через ж*пу, умудряется раздавать окружающим советы, которые, сцуко, работают. При всей видимой и осязаемой пушыстости и п*здастости потенциально - великий преступник. Всегда аферист, пусть только в мечтах. Не существует Водолея без уголовщины в темном прошлом, закон нарушает совершенно без угрызений совести и даже, не побоюсь этого слова, с наслаждением. При этом, сцуко, отлично понимает, в отличие от тех же Близнецов, что поступает некошерно, но клал на это. Внешне похожи на помесь Безумного Шляпника с Мэрилин Монро.
Рыбы
Рыбы бывают двух сортов видов: оп*зденевшие в собственной беспринципности исчадия ада и верные, истинно добрые, с непоколебимой моралью ангелы. Причем мерзким Рыбам, как правило, в жизни все прощают, ох*евая, тогда как ангелоподобные Рыбки-мученицы раздражают обывателей недосягаемой святостью. Бл*довать могут по-страшному, причем поймать Рыбу на бл*дстве или заставить ее в нем признаться сложнее, чем увидеть морщерогого кизляка. До последнего вы будете глядеть ей в честные, полные слез глаза и верить, верить. Бездушные г*ндоны, никаких моральных принципов. Склонны п*здеть по-черному, причем даже тогда, когда вроде бы и незачем, нагонять туману и вааще вводить людей в заблуждение, но на Рыб нельзя за это обижаться, аццкие муки совести у них - обычное дело, причем мучаются иногда до кучи и за то, чего не делали. Склонны идеализировать людей, а потом обижаться на них за то, что те оказались м*даками. Могут ни с того ни с сего начать мстить миру вокруг, абстрактно и по-уе*ански. Трогательны в своих иллюзиях, и даже когда оказываются сучарами и падлами, их все равно невольно прощаешь за глобальное неумение жить в нашем матерьяльном мире.
P.S. Мову оригіналу з усіма її особливостями (тільки зірочки розставив я!) зберігаю навмисно - бо в перекладі українською "соковитість" може бути втрачено.
З цього приводу ми жлуктили шампанське пляшками, жували ананаси (майже за Маяковським - оскільки без "рябчиків" обійшлося) й загалом морально занепадали...
Малий Профі
(
